КОМПА́НІЯ, ї, ж.
1. Те саме, що товари́ство 1. Полискотав його катюга добре, і спроваджено до компанії, до товариства, туди, де козам роги правлять (Кв.-Осн., II, 1956, 420); Весела компанія з піснями й музикою зупинилася біля острова (Бойч., Молодість, 1949, 206).
◊ Води́ти компа́нію див. води́ти; Для компа́нії; За компа́нію — разом з іншими тільки тому, що інші роблять те саме. Випити для компанії; Підтри́мувати [підтри́мати] компа́нію — не відмовлятися від участі в тому, що задумали чи роблять інші.— Я зайшла, думаю, може й ви з нами, підтримаєте мені компанію (Л. Укр., II, 1951, 67); Те́пла компа́нія, ірон.— група близько знайомих людей, які разом п’ють, гуляють, розважаються. Перегуда все ходив та ходив, поки й приткнувся біля якоїсь теплої компанії (Кучер, Трудна любов, 1960, 267).
2. Капіталістичне торговельне або промислове товариство, що об’єднує підприємців; спілка. Величезні бариші давали англійській буржуазії торгові компанії (Нова іст., 1956, 18);//Назва членів такого товариства (на письмі скорочено К°), що додається до імені офіційного голови фірми.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 249.