КРА́ЩАТИ, аю, аєш, недок. Ставати кращим, набувати кращої якості; поліпшуватися. Дзвінка дівоча пісня.. лунає десь у зелених горах. Вище — кругозір ширшає, кращає (Коцюб., III, 1956, 44); Як Дніпро і Конка замерзнуть, тоді шляхи кращають (Ю. Янов., І, 1954, 75); При цих думках настрій його все кращав (Тют., Вир, 1964, 61); // Ставати вродливішим, гарнішим. Що більш виростав той хлопчик, то він кращав (Вовчок, І, 1955, 346); Її чорняве обличчя більшає і кращає (Стельмах, І, 1962, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 330.