КУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до купа́ти.
◊ [Як (мов і т. ін.)] ку́паний у барві́нку (люби́стку) — дуже вродлива людина. І той Чайченко! Чи він у барвінку купаний, що так дівчат чарує? (Вовчок, І, 1955, 229); В хату вскочила Маруся. Струнка, вродлива, мов купана в любистку, вона внесла з собою запах осіннього бадьорого вітру (Панч, І, 1956, 430); Ку́паний в окро́пі — дуже запальний. Він буде приймати в канцелярію «молодих»? Навіщо? Щоб скомпрометуватися; щоб мати неспокій, а то — хто зна? — може, й великий клопіт? Хіба він не знає тих шибайголів, купаних в окропі!.. (Коцюб., І, 1955, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 401.