КУТОВИ́Й, а́, е́.
1. Стос. до кута (у 1 знач.), його вимірювання, розмічення. Кутові лінійки застосовують для перевірки внутрішніх двогранних гострих кутів (Слюс. справа, 1957, 121); Еластична муфта.. служить для з’єднання вертикальних і горизонтальних валів як з нормальним, так і з великим кутовим зміщенням (Наука.., 6, 1956, 40).
∆ Кутови́й уда́р, спорт.— у грі в футбол: удар по м’ячу з кута поля. Не минає й п’яти хвилин, як біля воріт господарів поля подається четвертий кутовий удар (Веч. Київ, 27.IV 1957, 3).
2. Який має форму кута, зігнутий під кутом. Поставив [Максим] шестерню. Перевірив циліндричну фрезу, кутову, фасонну (Ткач, Арена, 1960, 177).
∆ Кутове́ залі́зо; Кутова́ сталь — смуга металу, зігнута по всій довжині під кутом. Щоб зменшити коливання маркера і тим самим вирівняти хід сівалки під час сівби, необхідно замінити ланцюг на розпірку з кутового заліза (Нові епос. вирощ.. буряків, 1956, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 418.