ЛЕ́ГШЕ, присл. Вищ. ступінь до ле́гко. [Кіндрат Антонович:] Ну, а скажи від серця, не виховуючись, легше тобі тепер живеться, правда, легше? (Крон., II, 1958, 248); Василь Васильович, мов крізь сон, відчув укол, рятівна рідина влилась під шкіру, і йому стало легше (Дмит., Наречена, 1959, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 466.