ЛЮ́ЛЯ, і, ж.; дит., розм. Те саме, що лю́лька2 1. Скрипне люля, на вервечках висячи. Мати посміхнеться, позира (Дор., Літа.., 1957, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 572.