ЛІВА́К, а́, ч.
1. Опортуніст, який свої дрібнобуржуазні погляди прикриває революційними фразами. В поемі [М. Рильського] "Чумаки" (1923) епізоди з життя чумаків є тільки приводом, щоб почати бій з різними ліваками футуристичного і пролеткультівського напряму (Криж., М. Рильський, 1960, 35); // перен., розм. Той, хто використовує робочий час для додаткових підробітків. — Не терпить він хапуг та ліваків, такі, каже, тільки ганьблять нашу степову гвардію… (Гончар, Тронка, 1963, 276).
2. діал. Лівша.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 506.