ЛІ́НІЯ, ї, ж.
1. Риска, вузька смужка на якій-небудь поверхні. [Лікар:] Усякій панночці слід малювати хоч трошки. [Саня:] А що ж, коли хто, як я, не може й лінії вивести? (Л. Укр., II, 1951, 35); Редактор узяв ручку і став повільно виводити під заголовком дві тоненькі хвилясті лінії (Жур., Звич. турботи, 1960, 60); // мат. Межа поверхні, яка має тільки один вимір — довжину; // Уявна риска, найчастіше пряма, яка з’єднує дві точки або визначає напрям, межу чого-небудь. Лінія, по якій установлюється вісь магнітної стрілки, називається магнітною силовою лінією (Фізика, II, 1957, 134); Совка зробив середнім пальцем розчепіреної руки щось на зразок вісімки.. і, швидко пронизавши накреслену фігуру прямою лінією, блискавично вдарив по карті кулаком (Довж., І, 1958, 199).
2. Смуга, справжня або уявна, яка визначає межу, границю чого-небудь. Межа, вище якої сніг зберігається навіть літом, називається сніговою лінією (Фіз. геогр., 5, 1956, 114); Євпаторійська затока на більшій частині своєї берегової лінії має невисокі береги, облямовані широкими смугами пляжів (Геол. Укр., 1959, 584); Над лінією окопів пролітали кулі (Ле, Історія радості, 1947, 10); Лінїі футбольного поля. // звичайно мн. Обриси, контури чого-небудь. Верхи гір вирізуються на небі надзвичайно виразно гарними смугами. Лінії сміливо й граціозно гнуться то вгору, то вниз (Н.-Лев., II, 1956, 397); [Річард:] Але сей смуток до лиця матусі. У неї гарні старощі… Сей погляд, сі прості лінії, одежа навіть (Л. Укр., III, 1952, 57); Владне лице Стадницького.. найбільш характерне незвичною Лінією: вона починається з підрізу підборіддя і правильною підковою охоплює щоки до скронь (Стельмах, І, 1962, 37).
Передов́а лі́нія — район бойових дій. Опинившись одного разу на передовій лінії, Василько розшукав Кузьму (Панч, Гарні хлопці, 1959, 109); Стоя́ти на передові́й лі́нії чого — бути попереду, в перших лавах чого-небудь. Ось уже півстоліття стоїть [П. Тичина] на передовій лінії художньої мислі (Мал., Думки.., 1959, 8); Пе́рша лі́нія — передня частина, край чого-небудь. У футбольній команді я був форвардом. Ми стояли на першій лінії (Ю. Янов., II, 1958, 62).
3. заст. Кордон якої-небудь держави, а також ряд укріплень на ньому. — Із города із Глухова Полки виступали З заступами на лінію (Шевч., І, 1951, 250); Взятий до війська від ріллі, вислужив [Спориш] при лінії одним тягом дванадцять літ (Фр., II, 1950, 273).
4. Ряд кого-, чого-небудь у вигляді безперервного ланцюжка. Татари злазили вгору.., витягшись у лінію, як колонка мандруючих мурах (Коцюб., І, 1955, 399); Вона уже вдруге визирала у вікно на море і пильно вдивлялася в лінію.. суден англійського флоту (Панч, В дорозі, 1959, 54); // Назва деяких вулиць, їх сторін і т. ін. Потім подався [Арсен] на Петровські лінії, до свого тимчасового пристановища (Дмит., Розлука, 1957, 62).
∆ Лі́нія оборо́ни; Оборо́нна лі́нія, військ. — система певних захисних укріплень, вогневих точок і т. ін. Коли гітлерівці перенесли вогонь вглиб лінії оборони, він кинув недокурену цигарку і сказав Василеві: — Зараз підуть в атаку… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 223); Ворожі кулі.., перелітаючи, рвалися геть далі, позаду оборонної лінії (Ле, Право.., 1957, 188).
◊ Ста́вити в (на) одну́ лі́нію кого — те саме, що Ста́вити в оди́н ряд (див. ряд). От наші критики не такі лицарі і коли приходиться до діла, то ставлять в одну лінію і поетів і поетес, і літератів і літераток (Л. Укр., V, 1956, 126).
5. Шлях, полотно залізниці, трамваю, метро і т. ін. За сім років на Україні буде побудовано близько 900 кілометрів нових залізничних ліній (Наука.., 6, 1959, 14); Де перепліт трамвайних ліній й огні зажурені такі, на синім тлі сплелися тіні (Сос., І, 1957, 309); // Шлях транспортного зв’язку між двома пунктами; маршрут. З центром міста Кривий Ріг селище зв’язане тролейбусними, трамвайними та автобусними лініями (Нар. тв. та етн., 1, 1963, 72); // Система телефонного, телеграфного і т. ін. зв’язку між двома пунктами; обладнання для цього зв’язку, для електропередачі. Гуртом закопували [люди] стовпи, трамбували коло них землю, і все далі й далі тягнули рівну, як струна, лінію (Кучер, Трудна любов, 1960, 425); Високовольтна лінія електропередачі.. прокладається у винятково складних умовах (Літ. газ., 8. І 1957, 1); Телеграфіст з начальником штабу вибігли з вагона. — Миколо Олександровичу, лінія Новоград-Волинський — Житомир порвана (Довж., І, 1958, 207); // Механізоване обладнання для транспортування чого-небудь у певному напрямку. Стали до ладу понад 1400 автоматичних, напівавтоматичних і потоково-конвейєрних ліній (Наука… 2, 1960, 1).
6. Послідовний ряд осіб, об’єднаних кровною спорідненістю від предків до нащадків. Зразу ж після весілля і виїхали б з Людмилою у Київ до її старезної бабуні по материній лінії (Головко, II, 1957, 487); Віталій тут почуває себе, як господар, бо дядько Сухомлин йому далекий родич по батьковій лінії (Гончар, Тронка, 1963, 232); // спец. Споріднена група тварин, птахів і т. ін., виведена від певної породи методом селекції. Метод розведення тварин по лініях.. забезпечує прогрес окремих стад і породи в цілому (Свинар., 1956, 68).
7. перен. Напрям або система поглядів, дій. [Лікар:] Людина собі встановилась, вибрала собі свою лінію, має обов’язки, сім’ю (Л. Укр., II, 1951, 49); Полковник Кушкін приїхав у бригаду і наполягав на проведенні своєї лінії (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 17).
Сюже́тна лі́нія, літ. — послідовний розвиток подій у художньому творі. Повість "Світла доля твоя" [Є. Куртяка] невелика, хоча в ній переплітається кілька сюжетних ліній (Вітч., 1, 1961, 187).
◊ Вести́ лі́нію чию див. вести́; Гну́ти лі́нію яку — те саме, що Вести́ лі́нію (див. вести́). Остап єдину лінію гне — за правду скрізь б’ється (Горд., II, 1959, 228); Става́ти (ста́ти) на одну́ лі́нію з ким — уподібнюватися в якому-небудь відношенні до когось. [Степан:] А дітей треба поженити. Невірно робиш, Часник.. В цьому ділі ти на одну лінію став з Галушкою (Корн., І, 1955, 326).
8. перен. Галузь, ділянка якої-небудь діяльності тощо. [Ковшик:] У мене до вас є одне серйозне питання і, як кажуть, по дівочій лінії (Корн., II, 1955, 231); — Син — по підводній лінії: в Чорному морі у водолазах ходить (Донч., VI, 1957, 261).
9. Дометрична російська міра довжини, що дорівнювала 1/10 (раніше 1/12) дюйма.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 518.