МАРМИ́ЗА, и, ж., вульг. Обличчя. [Старшина:] Ти хочеш, щоб я тебе по мармизі затопив? [Сторож:] Хіба це первина? Бийте! (Кроп., І, 1958, 499); Вікно відчиняється, і в ньому з’являється якась поганюча товста мармиза (Довж., І, 1958, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 630.