МЕ́ЛЬНИК, а, ч. Власник млина або той, хто працює в млині; мірошник. У перетику ходила По оріхи, Мірошника полюбила Для потіхи. Мельник меле, шеретує, Обернеться, поцілує Для потіхи (Шевч., II, 1953, 140); Мені снилось: я мельник в старому млині… Уночі затихають колеса (Рильський, І, 1960, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 671.