МО́ЧКА, и, ж. Нижня м’ясиста частина вуха людини. Обертається [Люба] так, щоб добре видно було її сережки, що.. дрімають на темних мочках вух (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 93); Вона відвернула мочку лівого вуха, зазирнула в дзеркало. Справді, там примостилася чорна цяточка (Гуц. Скупана.., 1965, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 815.