МУДРА́К, а́, ч.
1. розм. Те саме, що мудре́ць 2. Конфуцій, світовий мудрак, У нас заблискав серед двору (Граб., І, 1959, 250).
2. ірон. Те саме, що мудраге́ль. — Задля тих мудраків, що отаке [книжку про соціалізм] пишуть або про се базікають, є у мене, щоб ви знали, добра схованка… Отака! — додав він [становий] (Мирний, IV, 1955, 360); Е, та він у мене мудрак на всячину (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 819.