МІСТ, моста́ і мо́сту, ч.
1. Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін. Нева Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу попід мостом (Шевч., II, 1953, 358); — Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (Н.-Лев., III, 1956, 293); Коли червона кіннота підійшла до Дніпра, міст перед нею був готовий (Гончар, II, 1959, 233); // у знач. присл. мосто́м. У вигляді моста. Якось у косовицю з самого ріжка левади він побачив, як веселка мостом лягла на тополі (Стельмах, І, 1962, 104); * Образно. Міст від серця людини до серця людини — щось значніше, ніж споруда з бетону і сталі, яка єднає два береги (Рибак, Час.., 1960, 177).
◊ Спали́ти мости́ див. спали́ти.
2. перен. Те, що є проміжним між чим-небудь, що з’єднує щось. Харків, славна батьківщина перших радянських тракторів, проклав широкий міст у майбутнє своїм гігантським атомним центром (Ком. Укр., 7, 1965, 68).
3. спорт. Положення тіла з вигнутою догори грудною кліткою і з упором на долоні й п’яти.
4. спец. Частина шасі автомашини, трактора. Водієві часто доводилось включати в допомогу задньому мосту й передній (Дмит., Розлука, 1957, 272); Все частіше шоферові доводилось вмикати обидва мости, і газик, підіймаючи білу куряву, пробивався через кучугури та замети (Збан., Переджнив’я, 1955, 67).
5. діал. Поміст, підлога. Молодицям по світлицях Мости шарувати, Малим дітям пір’я драти І тютюн в’язати (Нар. лірика, 1956, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 749.