НА́ВИС, у, ч., НА́ВИСЬ, і, ж., діал. Навислий на гілках сніг. Як великий навис на лісі, то врожай буде (Сл. Гр.); Помчали стежкою санки. Над ними темний ліс дрімав Під сніговою нависсю (Фр., XIII, 1954, 39)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 31.