НАДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. надві́в, надвела́, ло́; док., перех., розм. Проводити, доводити до якого-небудь місця. Поцілувала [Мартоха] пані в руку за лікарство [ліки] і відпровадила її за ворота, ще й надвела трохи вулицею, для пошани (Л. Укр., III, 1952, 636).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 64.