НАДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДЕРЖА́ТИ, жу, жиш, док., рідко. Те саме, що притри́мувати. Яким.. мерщій кинувся до триніжка, звернув казанок набік і надержує, поки той перестане клекотіти (Мирний, IV, 1955, 319); Ладко згріб кількох парубчаків у обійми, стулив докупи й притис до стіни. Притис — і надержує (Григір Тют., Зав’язь, 1966, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 66.