НАДСЛУ́ХУВАТИ,ую, уєш і НАДСЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка, діал. Прислухатися. Читаючи, вона від часу до часу надслухувала, чи не наближається хто до зали (Коб., III, 1956, 314); — До двора йдемо всі разом, і будемо надслухувати, де свищуть вартівники (Ірчан, II, 1958, 86); За тими шанцями неприятель зарився в землю і надслухає (Черемш., Вибр., 1952, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 79.