НАЖА́БЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАЖА́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. нажа́бляться; док., зневажл. Ображаючись на кого-небудь, сердитися, надуватися. — Кажи: сам палив панські стоги чи хтось ще в кумпанії був? — нажаблюється полісовщик (Стельмах, Хліб.., 1959, 474); Нажабиться кожен, напиндючиться; навіть той, що за годинку булки просив (Свидн., Люборацькі, 1955, 198); [Мати:] А ти проти неї нащо нажабилась? Мирненько треба, мирненько, гарно (Тич., II, 1947, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 85.