НАЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.
1. перев. недок. Мати, носити яку-небудь назву, ім’я і т. ін. Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися "Подарунок на іменини" (Коцюб., III, 1956, 415); В кожному курені містилися козаки, переважно з одної місцевості, по якій він і називався (Панч, Гомон. Україна, 1954, 226); По-різному говорили люди, чому Іван Ярош, син Петрів, став називатися спочатку Дунаєм, а потім дідом Дунаєм (Стельмах, І, 1962, 234); Я мріяв стільки юних літ, Щоб членом партії назваться (Брат., Пісня.., 1953, 3); // Приймати яку-небудь назву, ім’я і т. ін. Донбас цвіте, Донбас росте. Цвіте, росте, пишається: І ще один Шахтарський син Героєм, називається! (Бойко, З Дон. краю, 1952, 13); Хай уся земля назветься: Молода Країна Рад (Рильський, І, 1960, 323).
2. Характеризуватися яким-небудь словом, позначенням і т. ін. — А знаєш, Люсю, як це називається? Людмила, не розуміючи, глянула на неї. Тамара мовила з наголосом: — Це називається: сам не гам і другому не дам! (Головко, І, 1957, 485); І в час, як наважились чоботом стати фашисти на горло свободі, назвались криваві Сполучені Штати катівнею в кожнім народі (Ун., Вірші.., 1957, 135).
Як назива́ється, у знач. вставн. сл. — як потрібно, необхідно в даному випадку. Марина.. дала мені виговоритись, а потім спокійно і логічно, як називається, виклала свої думки переді мною (Вільде, На порозі, 1955, 155).
3. тільки док. Повідомити своє прізвище, ім’я і т. ін. [Ад’ютант:] До вас приїхав ваш брат, назвався Мироном Івановичем Горловим (Корн., II, 1955, 14); Грек назвався Олексою, а. дружина його — Галиною (Руд., Остання шабля, 1959, 68).
4. з інфін., розм. Заявляти про готовність або бажання до чого-небудь. Коли Сергій назвався провести її, вона не перечила, в серці ще жевріла маленька надія на зближення (Гур., Через замети, 1961, 88).
5. тільки недок. Пас. до назива́ти 1 — 3. Ім’я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (Вітч., 2, 1965, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 91.