НАЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док. Те само, що накла́сти. Він [Іван-царенко] наложив мідну стрілу на срібний лучок, хотів стріляти (Укр.. казки, 1951, 177); Прийшла [Катря] над воду і зняла свого вінка, що сплела ранком.., і наложила той вінок собі на голівку (Вовчок, І, 1955, 93); Суддя наложив люльку, створив дверці і вдивився в палаюче полум’я (Кобр., Вибр., 1954, 28); Наложила й вона всього у клунок задля його у дорогу (Н.-Лев., І, 1956, 91).
$ Голово́ю наложи́ти див. голова́; Душе́ю наложи́ти див. душа́; Наложи́ти життя́м — те саме, що Накла́сти життя́м (див. наклада́ти). — Тут дитячий будинок для сиріт воїнів, які наложили життям у боях Вітчизняної війни (Смолич, День.., 1950, 102); Наложи́ти [на се́бе] ру́ки — те саме, що Накла́сти [на се́бе] ру́ки (див. наклада́ти). Головбуха знайшли нещодавно мертвим в Бухарі — ніби сам на себе наложив руки перед процесом (Ле, Міжгір’я, 1953, 469); Наложи́ти обо́в’язок — те саме, що Накла́сти обо́в’язок (див. наклада́ти). Хто наложив на мене обов’язок будити мертвих, тішити живих калейдоскопом радощів і горя? (Л. Укр., І, 1951, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 121.