НАЛО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАЛОМИ́ТИСЯ, ломлю́ся, ло́мишся; мн. нало́мляться; док. Набувати вправності, уміння, навику в чому-небудь. Коли вже обвикнувся [Янош] і трохи наломився мови, скупо розповідав літніми вечорами біля вогнища про свої далекі краї (Гончар, II, 1959, ЗО).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 121.