НАМАНТА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Наточувати косу мантачкою. Косарям одне лиш дбай — Намантачуй коси! (Бич-ко, Простота, 1963, 122); — Та це я, товаришу бригадир, косу намантачив, грабки припасував (Вишня, II, 1956, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 124.