НАНЮ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., НАНЮ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех. Нюхаючи, знаходити кого-, що-небудь. Кадошка [собака] потихеньку відійшов і ліг під лісу.. Потім він., почав нанюхувати щось крізь лісу й часом помахував хвостом (Ю. Янов., II, 1954, 121); Бик нанюхав на покуті сіно, на якому стояли горшки з кутею й узваром. Смикнув — і торохнули череп’я по підлозі (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 135.