НАСИСА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАССА́ТИСЯ, ссу́ся, ссе́шся, док. Ссати досхочу, до повного задоволення. Вони [істоти] літали непроглядними хмарами.. і де тілько знаходили собі поживу, крихіточку слини, плину, клею, поту, там зараз прилипали, росли, насисалися, пучнявіли і розпадалися (Фр., IV, 1950, 130); — З людей кров ссе [пан], наче п’явка. — Гірше, бо п’явка нассеться та й відвалиться, а він як всмоктався, так і не відірвеш (Тулуб, Людолови, І, 1957, 48).
◊ Насиса́тися (насса́тися) кро́ві (поту, сліз) — жорстоко експлуатувати кого-небудь. — Досить воно [панство] нассалося сліз, — кричать [селяни] під канчуками (Фр., VIII, 1952, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 185.