НАСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док. і. перех. Скребучи, збирати що-небудь у якій-небудь кількості. Наскребти борошна в засіку.
2. перех. Скребучи, приготовляти в подрібненому вигляді яку-небудь кількість чогось. Дістала й Горпина шматочок черствої палянички з полиці, наскребла хріну, попоїла, запила водою та й лягла.. спати (Л. Янов., І, 1959, 334); 3 них [камінчиків] можна ножем наскребти білого порошку, і той порошок добре вигоює виразки (Донч., VI, 1957, 36).
3. перех. Зчищаючи, зшкрябуючи що-небудь з поверхні, приготовляти певну кількість чогось. Наскребти картоплі.
4. перех., перен., розм. Насилу діставати, збирати, відкладати певну кількість чого-небудь. В її голові складались різноманітні плани, як наскребти ще грошей (Донч., III, 1956, 93).
5. тільки док., перех. і неперех., перен., розм. Написати невміло, нерозбірливим почерком; надряпати. Оце б я ще писала та й писала.., та нехай іще до другого разу, а то й так уже наскребла… (Л. Укр., V, 1956, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 190.