НАСТЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., перех., розм. Таємно бачити, помічати. — Був гай, такий густий, пущі такі за річкою — все вона туди ходить. Як я настерегла, що вона береться одного разу, — я й собі за нею назирцем побігла (Вовчок, І, 1955, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 199.