НАСТРІ́ЛЯНИЙ, розм., рідко НАСТРЕ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до настріля́ти, настреля́ти. Сміх і горе було дивитись на те, що зажали Маланка з Гафійкою, а настреляних Андрієм качок та зайців пани поїли (Коцюб., II, 1955, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 205.