НАСУ́ЩНИК, НАСУ́ШНИК, а, ч., розм. Хліб як продукт харчування. Жив [чоловік] собі, хвалити бога, Не багато, не убого, Усе ж рідний мав куток І насушника шматок (Манж., Тв., 1955, 150); Ти духом літаєш в край щастя, братерства, ладу і добра! За волю воюєш, про волю співаєш, а тут тебе гне за насущник жура!.. (У. Кравч., Вибр., 1958, 191); Був білий той хліб не у нас, а для нас — Черствого насущника скиба (Перв., II, 1958, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 210.