НАТОВКМА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТОВКМА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Щільно наповнювати чимось; набивати, напихати. Ними [трупами] завантажували цілі ешелони, натовкмачували, аби більше влізло (Кач., II, 1958, 359); * Образно. Натовкмачать якихсь індивідуалізмів тощо, так що аж язик отерпне, поки вимовиш (Шевч., І, 1951, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 214.