НАХА́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАХАПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.
1. тільки док. З жадністю з’їсти, проковтнути яку-небудь кількість чогось. Якщо пустити овець на осінню росу, вони нахапаються холодної трави, застудять шлунки (Рад. Укр., 16. V 1961, 2).
◊ Нахапа́тися нагаї́в (стусані́в, товче́ників) — зазнати побоїв від кого-небудь (нагаями, кулаками і т. ін.). Коли б лановий був людиною, а не панським псом, Євдоким кинувся б до нього, але краще було перечекати якийсь час, щоб не нахапатися нагаїв (Стельмах, І, 1962, 568).
2. перен. Засвоювати від кого-небудь щось (про погляди, думки, ідеї, пісні і т. ін.). — Дав я тебе в школу, та й жалкую. Між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу (Н.-Лев., І, 1956, 179); [Прокіп:] Побувала наша Ярина в Румунії, там і нахапалась таких пісень… (Корн., II, 1955, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 226.