НАХА́РКАТИ, аю, аєш, док., розм. Харкаючи, наплювати. Як уставили [люди] шість відер води рядком перед Стрибогом, то він нахаркав у ту воду (Март., Тв., 1954, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 226.