НЕДОСТА́ТКИ, ів, мн. (одн. недоста́ток, тку, ч.). Матеріальна незабезпеченість; бідність; убогість. Сушать мене, в’ялять мене Мої недостатки (Нар. лірика, 1956, 294); Ціле його життя пройшло в бідності й недостатку, в важкій боротьбі за прокормлення, за науку (Фр., І, 1955, 292); [Денис:] А через що я то, як не через недостатки? (Кроп., II, 1958, 429).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 299.