НЕОДНА́КОВО. Присл. до неодна́ковий. Пропускаючи роти через лазню, Шура ловила себе на тому, що неоднаково ставиться до всіх (Гончар, III, 1959, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 347.