НЕРЖАВІ́ЮЧИЙ, а, е. Який не ржавіє. На полі бою стоять гранітні обеліски, мов велетенські нержавіючі мечі прославлених червоних солдатів (Цюпа, Україна.., 1960, 225).
∆ Нержаві́юча сталь — стійка проти корозії сталь. Нержавіюча сталь від звичайної відрізняється тим, що вона не окислюється під дією зовнішніх факторів (Наука.., 5, 1962, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 375.