НЕСПО́ВНА́, присл., розм. Не повністю, не цілком. Пробувши в Росії несповна місяць, повернулися [брати] (Фр., VI, 1951, 203).
◊ Неспо́вна́ ро́зуму — розумово ненормальний. Казали, що він став несповна розуму (Сміл., Сад, 1952, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 386.