НИ́ЖНІЙ, я, є.
1. Який міститься внизу, нижче інших подібних предметів; протилежне верхній. Сухі нижні гіллячки кололи йому лице (Коцюб., II, 1955, 350); Спить уже пасажирка на горішній лаві. Спить і на нижній лисий пасажир у жилетці (Головко, І, 1957, 455); Зараз він щось уважно пише, бо навіть кінчик язика лежить на нижній губі (Стельмах, І, 1962, 135); // Який подається низом. Нижні м’ячі.
2. Який одягається під верхній одяг. Вона все ж таки перетягла його через поріг і, не соромлячись, стала стягати з нього верхню і нижню сорочку (Тют., Вир, 1964, 474).
3. Який міститься недалеко від гирла ріки.
Ни́жній чин — назва солдата, на відміну від офіцера. Офіцери були перебиті, а генерал Гофман піднятий на штики своїми нижніми чинами (Довж., І, 1958, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 409.