НІ́ЗДРІ, ів, мн. (одн. ні́здря, і, ж.). Два зовнішні отвори в носі людини чи тварини. Дух яблук лоскотав ніздрі (Коцюб., II, 1955, 82); Ось вожак [вовк] щось зачув. Ніздрі його затріпотіли (Тют., Вир, 1964, 506); В ширококостого Степана обличчя побіліло, і дрібненькі, наче макове зерно, краплини поту виступили тільки на темнуватих вигинах рухливих ніздрів (Стельмах, II, 1962, 11); Євгешка пальцем торкнувся по черзі кожної ніздрі (Донч., VI, 1957, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 422.