ОБЕРІГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБЕРЕГТИ́СЯ, ежу́ся, еже́шся; мин, ч. обері́гся, ла́ся, ло́ся; док.
1. чого і без додатка. Бути обережним, остерігатися; берегтися. — Поганяй та оберігайся мін, — гукнув Іван Антонович Шовкунові (Гончар, III, 1959, 233); — Утопився? — спитав він людей. — Утопився. — Сам, чи не оберігся? (Мирний, І, 1954, 314).
2. тільки недок. Пас. до оберіга́ти. Геніальна творчість Руставелі з великою любов’ю оберігалась народом (Корн., Разом із життям, 1950, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 490.