ОБКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, док., перех.
1. Колючи, відділяти щось від поверхні чого-небудь. Під час інтенсивного обледеніння оголошується аврал, і всі моряки виходять обколювати кригу (Рад. Укр., 9.IV 1964, 3); За дві години.. він дістав відповідь, що на допомогу "Білусі", щоб обколоти навколо неї кригу, йде "Малигін" (Трубл., Лахтак, 1953, 55).
2. перев. док., розм. Наколоти чим-небудь гострим (пальці і т. ін.). Обколоти пальці голкою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 513.