ОБМА́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБМАНУ́ТИСЯ, ману́ся, ма́нешся і розм. ОБМАНИ́ТИСЯ, маню́ся, ма́нишся, док. Обманювати себе; впадати в оману. Он і Яким угадує, що то не омана, а вже Яким привичний до того — не обманеться (Мирний, IV, 1955, 313); // Зазнавати розчарування в кому-, чому-небудь (надіях, сподіваннях і т. ін.). Він.. з острахом заглядав у невідому дівочу душу, боячися обманутися в ній (Стельмах, II, 1962, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 534.