ОБМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш і ОБМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і без додатка.
1. Те саме, що обду́мувати. Став я обмишляти і надумався так, що лучче поспитаюся я перш того співу (Вовчок, VI, 1956, 223); Щовечора збиралася хатня рада, мізкували, довго сперечалися, обмишляли, як поле вправить (Горд., Чужу ниву.., 1947, 83); Явтух Каленикович підводиться з землі і йде, лишаючи бабу Явдоху обмислити .. його пропозиції (Ю. Янов., II, 1954, 188).
2. перев. док., заст. Обдарувати. Ми тебе і хлібом, і одежею обмислимо (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 539.