ОБОЛО́НЬ, і, ж. Заплавні луки. Сонце ховалось за межигірський бір, .. а далекі озерця на оболоні.. і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (Н.-Лев.. І, 1956, 432); Тихо в гаї і в селищі, Спить ще оболонь (Фр., XIII, 1954, 179); На сизі ще від мулу оболоні Гонив повільних буйволів орач (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 550.