ОБСКУ́БУВАТИСЯ, ується і ОБСКУБА́ТИСЯ, а́ється, недок., ОБСКУ́БТИСЯ, бе́ться; мин. ч. обску́бся, лася, лося; док. Розправляти, чистити дзьобом пір’я (про птахів). От всі голуби їдять пшеницю, а один сидить під грушею сам собі, надувся та обскубується (Укр.. казки, 1951, 238); Наближення негоди птахи зустрічають сильним криком, вони не співають і низько кружляють над землею; а коли сідають, весь час обскубуються (Наука.., 11, 1964, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 580.