ОБСМО́КТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСМОКТА́ТИ, смокчу́, смо́кчеш, док., перех.
1. Смоктати що-небудь з усіх боків. Мала.. швиденько простяглась, умочила мало не всю ручку в сир і, скоса поглядаючи на піч і на матір,.. почала обсмоктувати свої білі од сиру пучечки (Григ., Вибр., 1959, 224); Професор пив чай, голосно сьорбаючи, зосереджено обсмоктуючи свої вуса (Коп., Вибр., 1948, 37); Дід.. обсмоктав кісточки і поклав їх (Мирний, І, 1954, 291); * У порівн. Він обмірковує все знову і знову, ніби обсмоктує маленьку суху кісточку, повертає її на всі боки (Собко, Срібний корабель, 1961, 77).
2. перен., розм. Докладно, до дрібниць що-небудь обмірковувати, обговорювати, вивчати і т. ін. Ярема метикує щось, обсмоктує (Логв., Літа.., 1960, 12); Їдемо. В дорозі перебрали геть усіх знайомих: обчислили (у відсотках) їхню некультурність, обсмоктали примхи (Кач., II, 1958, 86).
3. перен., розм. Обкрадати, оббирати, забирати все до решти. Панів і підпанків барвисту галерею Студенти бачили в екскурсіях своїх. Один по-простому, з невинною душею Обсмоктував селян, як тільки вмів і міг (Рильський, Поеми, 1957, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 582.