ОЖВА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЖВА́ВИТИ, влю, виш; мн. ожва́влять; док., перех.
1. Робити кого-небудь жвавим, бадьорим, веселим; пожвавлювати. Молода Уляся неначе ожвавила пристаркуватих людей (Н.-Лев., IV, 1956, 339); Веселі пригоди біля потоку ожвавили всіх, і між братами виникли тихі, задушевні розмови (Тют., Вир, 1964, 228); // Надавати чому-небудь жвавості, динамічності і т. ін. Ожвавити розмову.
2. перен. Робити яскравішим (про колір, відтінок і т. ін.). Сонячне проміння, проходячи крізь мережчаті арабески вікон, кидає примхливі плями, ожвавлюючи і вкриваючи золотом казкові фарби залу (Коч., II, 1956, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 646.