ОЗНА́ЧУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. теп. ч. до озна́чувати 1. Діти 2-3 років розуміють слова, які знаходять опору в їх наочно-дійовому пізнанні означуваних цими словами об’єктів (Рад. психол. наука.., 1958, 183).
◊ Озна́чуване сло́во, грам. — слово, яке пояснюється означенням. Своєрідна в Головка і будова фрази. У нього багато інверсій, присудок часто стоїть на першому місці, означення, епітети стоять після означуваного слова (Укр. літ., 1957, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 657.