ОКСАМИ́ТНИЙ, а, е. Те саме, що оксами́товий. Нарядили Федора, мов того полковника з Січі: чоботи нові.., штани широкі — оксамитні, каптан із синього єдвабу (Мирний, IV, 1955, 225); Із клубу зробили тимчасову спальню. Півтораста ліжок стояли, щільно присунуті одне до одного. Червона оксамитна завіса відділяла цю грандіозну спальню від сцени (Мик., II, 1957, 561); Одна з артистичних кімнат у філармонії. М’які оксамитні канапи, драпування (Коч., II, 1956, 119); На моху на оксамитному Розцвітеться срібний ряст (Крим., Вибр., 1965, 83); Корови обережно втягують темними оксамитними губами воду і ронять її голубими нитками додолу (Стельмах, І, 1962, 124); Поет, мимоволі вслухаючись в пронизливі висвисти вітру за вікном, тихо підспівував йому приємним оксамитним, трохи хрипким від кашлю, голосом (Коз., Зол. грамота, 1939, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 683.