ООЛІ́ТИ, ів, мн. (одн. оолі́т, у, ч.). Кулясті зерна вуглекислого вапна або окисів заліза, що утворюють гірські породи або руди тієї ж назви. В північному Приазов’ї поширені залізисті пісковики і залізисті глини, що містять більшу чи меншу кількість рудних оолітів (Геол. ж., XIII, 2, 1953, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 699.