ОСТЕРІГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОСТЕРЕГТИ́СЯ, ежу́ся, еже́шся, док.
1. кого, чого, рідко від кого — чого і без додатка. Остерігати себе від кого-, чого-небудь; берегтися. — Була в мене пропасниця..; ходила до лікаря, дав чогось, звелів застуди остерігатися (Л. Янов., І, 1959, 297); Взагалі треба було бути особливо пильним, і Йосип Васильович багато разів попереджав Тамару, щоб остерігалася [агентів] (Хижняк, Тамара, 1959, 48); Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця І дуже злая до людей; Які лиш не остережуться, А їй на острів попадуться, Тих переверне на звірей [звірів] (Котл., І, 1952, 159).
2. Боятися; побоюватися. — Я до вас з хлібом, з сіллю не ходила, порогів ваших не оббивала. Ви самі до мене прийшли, — сказала Мотря трохи тихішим голосом, остерігаючись свекра (Н.-Лев., II, 1956, 29); Управитель, звісно, теж рад би мене в ложці води втопити, але остерігається (Гончар, Таврія, 1952, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 786.