ОЧАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., рідко. Те саме, що зачаро́вувати. А ще гірше зза́молоду Гадину кохати. Очарує зміїними Карими очима… (Шевч., II, 1953, 51); Не спи, не спи, тебе я очарую і наяву побачиш дивний сон (Л. Укр., І, 1951, 135); Він сам не пам’ятає, коли і як та чудовна краса очарувала його (Мирний, IV, 1955, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 830.